Аудиторська компанія ВСЕСВІТ-АУДИТ, м.Київ

Методические рекомендации аудиторам на случай привлечения их к процессуальным действиям в качестве свидетелей, экспертов или специалистов

Рекомендации Аудиторской палаты Украины очерчивают правила поведения аудиторов при получении повестки или другого обращения лица, которое проводит дознание, следователя или судьи в отношении привлечения их к процессуальным действиям в качестве свидетелей, экспертов или специалистов.


Схвалено:
рішенням Аудиторської палати України
від 30.10.2003 р. № 128


 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
аудиторам на випадок залучення їх до процесуальних дій
в якості свідків, експертів або спеціалістів

 

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Методичні рекомендації аудиторам на випадок залучення їх до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів (далі — Рекомендації) розроблено у відповідності з Конституцією України та на підставі Кримінально-процесуального кодексу України і Закону України "Про аудиторську діяльність", Закону України "Про судову експертизу" та інших нормативно-правових актів.

  2. Рекомендації окреслюють правила поведінки аудиторів при отриманні повістки чи іншого звернення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або судді щодо залучення їх до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів.

  3. Терміни, що їх ужито в цих Рекомендаціях, мають такі значення:

    а) свідок — особа, про яку в особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або судді є дані, що їй відомі обставини, які мають відношення до справи, яка знаходиться у процесуальному провадженні;

    б) експерт — особа, яка має необхідні знання і юридичне право для дачі від свого імені висновку за результатами досліджуваного на прохання суб’єкту процесуального провадження питання;

    в) спеціаліст — особа, яка залучається до проведення слідчої дії, володіє спеціальними знаннями і навивками та не заінтересована в результатах справи;

    г) справа, що перебуває у провадженні, — справа, по якій за наявності встановлених законом приводів і підстав (ст. 94 КПК) орган дізнання, слідчий або прокурор винесли постанову про порушення кримінальної справи, а суд — ухвалу до порушення провадження по справі, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа (ст. 98 КПК);

    ґ) допит — слідча дія в межах провадження по справі за допомогою якої шляхом опитування свідка або експерта про відомі йому дані по справі з’ясовуються і перевіряються фактичні обставини справи;

    д) обставини справи — це зовнішні фактори, що характеризують виявлене порушення і особу, що підозрюється в його здійсненні (час, місце, спосіб здійснення порушення, його мотив, характер і ступінь відповідальності, розмір вчинених збитків або шкоди, дані які позитивно чи негативно характеризують підозрюваного по роботі та в побуті);

    є) аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб’єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов’язковий аудит);

    ж) аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об’єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог цього Закону та інших законів України. Аудитори і аудиторські фірми зобов’язані повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності. Разом з тим, аудитори зобов’язані зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

    з) ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт. Ревізія є формою державного контролю, який є головним завданням державної контрольно-ревізійної служби в Україні (ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні").

 

II. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ЗАЛУЧЕННЯ СУДОВО-СЛІДЧИМИ ОРГАНАМИ АУДИТОРІВ ЯК СВІДКІВ

  1. Органи дізнання та органи досудового слідства можуть виступати замовниками аудиторських послуг (стаття 9 Закону України "Про аудиторську діяльність) у разі проведення до слідчої перевірки суб’єкта господарювання (до порушення кримінальної справи). У цьому випадку суб’єкт аудиту має право надавати аудиторські послуги, результатом виконання яких є:

    • аудиторський висновок про фінансову звітність;

    • аудиторський висновок про іншу інформацію в документах що містять перевірені фінансові звіти;

    • аудиторський висновок по виконанню завдань з аудиту спеціального призначення;

    • аудиторський висновок з огляду фінансових звітів;

    • аудиторський звіт з виконання погоджених процедур або аналогічні висновки;

    • експертне заключення;

    • письмова консультація;

    • інші роботи згідно статті 3 Закону України "Про аудиторську діяльність".


При цьому суб’єкт аудиту зобов’язаний надавати вищевказані послуги на підставі договору з замовником, яким в даному випадку виступає орган дізнання або орган досудового слідства, дотримуючись вимог Національних нормативів аудиту, Кодексу професійної етики, Міжнародних стандартів аудиту.

  1. Потрібно пам’ятати, що відповідно до статті 66 Кримінально-процесуального кодексу України, особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред’явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій. Виконання цих вимог в межах чинного законодавстває обов’язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

  2. Як свідок може бути викликаний будь-яка особа, в тому числі аудитор, про — якого є дані, що йому відомі обставини, які мають відношення до кримінальної справи, в межах якої проводиться (проводилася) перевірка, або справи, що слухається в суді. З урахуванням вимог ст.70 КПК України аудитор зобов’язаний з’явитися за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора або судді і повідомити у письмовій формі про те, що аудиторська перевірка суб’єкта господарювання, яким зацікавлені слідчі органи, здійснена на підставі договору і результати аудиторської перевірки передані замовнику. Лише у замовника можна ознайомитись з результатами аудиторської перевірки, а також про те, що відповідно до статті 23 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудитори і аудиторські фірми зобов’язані зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг (крім випадків, передбачених п.4 цього розділу), а також не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

  3. У разі залучення представниками судово-слідчих органів до проведення ревізії осіб, які мають сертифікат аудитора, або надання аудиторських послуг, перелічених вище в п.4 цього розділу, останні можуть бути свідками по даній справі, зобов’язані з’явитися за викликом і надати відповідні пояснення щодо обставин справи. Особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі, не можуть по цій самій справі бути експертом, спеціалістом, представником потерпілого, цивільного позивача або відповідача, громадським захисником чи обвинувачем.

  4. Свідок викликається до органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді повісткою, яка вручається йому під розписку, а у разі його тимчасової відсутності — будь-кому з дорослих членів його сім’ї, які проживають з ним, представнику житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету селищної чи сільської ради, особі за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також службовою запискою, телеграмою або телефонограмою, що оформляються відповідно до вимог ч. 2 ст. 166 КПК і вручаються (передаються) так само, як і повістка. Повістка виписується на стандартному бланку зі штампом органу дізнання, слідчого, прокурора або судді і має містити дані: хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, а також наслідки неявки без поважних причин. Повістка направляється з розпискою, яка з відміткою про час вручення повертається особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокуророві чи судді.

    Виклик свідків для допиту в загальноприйняті у державі неробочі і святкові дні, а також у нічний час (з 22.00 до 6.00 години ранку) може мати місце тільки у виняткових випадках, коли допит не може бути відкладений. Поважними причинами неявки свідка до ініціатора допиту в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з’явитися до особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора чи судді. Про неможливість з’явитися в призначений строк для допиту особа, що отримала повістку, має по можливості письмово сповістити про це ініціатора допиту (шляхом проставлення відповідного запису в розписці, направлення телеграми, факсограми чи листа). При цьому факт хвороби підтверджується копією лікарняного листка, а факт несвоєчасності отримання повістки повинен бути засвідчений відміткою із зазначенням часу отримання на розписці та, у разі тимчасової відсутності свідка, поясненнями особи, якій вона була передана для вручення свідку. Питання про поважність причин неявки свідка вирішується ініціатором допиту в кожному конкретному випадку.

  5. Якщо свідок не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ, за умови наявності підтвердження факту вручення свідку повістки (ст. 70 КПК).

    Привід здійснюється органами внутрішніх справ за мотивованою постановою, яка оголошується свідкові перед її виконанням.

    У тих випадках, коли свідок викликався на допит по телефону, службовою запискою, телеграмою, факсограмою або через сусідів, при його неявці до нього заборонено застосовувати привід та грошове стягнення.

    У випадку неявки свідка без поважних причин суд вправі накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати (ст. 70 КПК). Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, по якій свідок викликався. Воно може бути вирішено і в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення грошового стягнення.

    За злісне ухилення від явки до суду свідок несе відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП), а за злісне ухилення свідка від явки до органів попереднього слідства або дізнання — за ст. 185-4 КпАП (ст. 71 КПК). Вказані статті передбачають накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або за ч. 1 ст. 185-3 КпАП — адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

  6. Права свідка при допиті:

    • знати у зв’язку з чим і у якій справі він допитується;

    • давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися послугами перекладача;

    • заявляти відвід перекладачу;

    • особисто знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;

    • власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

    • користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті (ст. 305 КПК);

    • відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї або близьких родичів (ст. 63 Конституції України);

    • оскаржувати неправомірні дії особи, яка здійснює допит;

    • одержувати відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для дачі показань.

 

  1. Свідок попереджається про відповідальність на всіх стадіях як кримінального, так і цивільного процесу, у якому він безпосередньо бере участь, за відмову від давання та за давання завідомо неправдивих показань (ст. 167 КПК, ст. 182 ЦПК).

    За дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтями 178, 179 Кримінального кодексу України, які передбачають максимальну відповідальність у вигляді позбавлення волі до одного року.

  2. Свідок має допитуватися окремо і у відсутності інших свідків. Про допит свідка складається протокол з додержанням правил, зазначених у статті 85 КПК. Після закінчення допиту слідчий пред’являє свідкові протокол для прочитання. В протоколі допиту свідка повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, які брали участь у допиті, їх адреси; роз’яснення прав і обов’язків; зміст допиту, час його початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, з’ясовані при допиті. Протокол має бути зачитаний всім особам, що брали участь у допиті, або наданий для особистого ознайомлення з роз’ясненням їх права робити зауваження.

    Протокол підписують свідок, слідчий і особи, які були присутні на допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо. Статтею 85 КПК передбачається можливість відмови свідка від підпису протоколу допиту, яка не може трактуватися як відмова від дачі показань. В даному випадку відмова свідка підписати протокол засвідчується підписом особи, яка проводила допит. Пояснення про причини від відмови підпису протоколу заноситься у протокол, а у випадку, коли воно викладене на окремому аркуші, приєднується до протоколу.

  3. Примушення давати показання при допиті або підписувати протокол допиту шляхом незаконних дій (погрозами, насильством, обманом) з боку особи, яка проводить дізнання або попереднє слідство, переслідується відповідно до ст. 175 Кримінального кодексу України.

 

III. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСІБ У РАЗІ ЗАЛУЧЕННЯ ЇХ ДО ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ ЯК СВІДКІВ

  1. Слід пам’ятати: нормами ст. 55 Конституції України встановлено, що "Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань". З огляду на це положення особі, що викликається на допит як свідок, рекомендується:

    а) обов’язково повідомити про виклик на допит керівництво, якщо він працює в аудиторській фірмі, із поданням копії повістки, телеграми, факсограми чи службової записки, або будь-яку іншу довірену особу;

    б) встановити телефон особи, яка викликає на допит, і, по можливості, шляхом телефонної розмови з нею з’ясувати, стосовно якої справи і яких обставин його викликано на допит; в) повідомити про виклик на допит дорослого члена сім’ї, зазначивши куди і до кого він викликається, день і час явки, телефон ініціатора допиту;

    г) до того, як з’явитися на допит як свідок, проконсультуватися у юриста, а при необхідності залучити для участі в допиті юриста фірми або свого адвоката;

    д) підготувати для подання особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору чи судді заяву про те, що він не може бути свідком за справою, у разі якщо це не суперечить вимогам ст.23 Закону України "Про аудиторську діяльність";

    є) за умови наявності в ході допиту завідомо протиправних посягань на права і свободи свідка, зокрема безпідставного затягування допиту, запам’ятовувати або занотовувати всі обставини допиту, що можуть бути використані надалі як докази таких протиправних дій (особливості приміщення, хто, з чим і о якій годині заходив у приміщення, де проводився допит, телефонні розмови і т.д.)

  2. При відсутності свідка, викликаного на допит поза місцем роботи, значно довший час, ніж це випливає з його обставин, керівнику чи заступнику аудиторської фірми або довіреній особі (в робочий час), члену сім’ї (в неробочий час) доцільно зателефонувати особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору чи судді стосовно місцезнаходження аудитора.

  3. При наявності відомостей про протиправні посягання на права і свободи аудитора, який є свідком, керівнику чи заступнику керівника аудиторської фірми (довіреній особі) або члену сім’ї доцільно звернутися за захистом прав і свобод свідка до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (тел. 293-21-88, 291-74-96, 226-24-19), до суду або до керівництва відповідного правоохоронного органу.

  4. У разі наявності реальної загрози життю, здоров’ю, житлу чи майну свідок, члени його сім’ї та близькі родичі мають право на забезпечення безпеки. Реалізація цього права проводиться шляхом подачі до органу дізнання, слідчому, прокурору або суду заяви чи повідомлення про загрозу безпеки особі.

    Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд (суддя) за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, та про надання права учасникам судового розгляду слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них.

  5. Відповідно до чинного законодавства (ст. 92 КПК, ст. 71 ЦПК, ст. 275 КпАП) за свідками зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв’язку з викликом та явкою до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, судді або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення.

    Крім того, особам, які викликаються як свідки, якщо виконання їх процесуальних функцій пов’язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, з коштів, передбачених кошторисом органу, що зробив виклик, мають відшкодовуватися вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов’язані з наймом житлового приміщення, та добові.

 

 

IV. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ЗАЛУЧЕННЯ АУДИТОРІВ ДО ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ ЯК ЕКСПЕРТІВ

  1. Згідно Кримінально-процесуального кодексу України особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором або суддею може бути викликана в якості експерта будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для надання висновку з питань, що досліджуються (ст. 66, 75 КПК), за виключенням особи, яка знаходиться в службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або раніше була ревізором по справі.

    З урахуванням Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про судову експертизу" та інших нормативно-правових актів по відношенню до аудиторів правомочними є виклики по залученню їх до процесуальних дій як експертів, якщо:

    1) виклик здійснено особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором або суддею на підставі постанови про призначення експертизи по кримінальній справі;

    2) предметом дослідження, за яким аудиторові пропонується дати висновок, є питання, що входять до виключної компетенції аудиторів;
    3) аудитор, якого залучають до процесуальних дій як експерта, не є в службовій залежності від обвинуваченого, потерпілого, не проводив раніше ревізію (перевірку), матеріали якої фігурують у справі;

    4) документально зафіксовано, що аудитор має відповідні державні дозволи на експертну діяльність.

  2. Висновок експерта має самостійне доказове значення. У висновку має бути обов’язково зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання. Висновок підписується експертом.

  3. За особою, якщо вона виконує функції експерта в порядку службового завдання (в межах робочого часу і за дорученням або з відома керівництва), зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений нею у зв’язку з явкою та викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи суду; їй також мають відшкодовуватися органом, що зробив виклик вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов’язані з наймом житлового приміщення, та добові.

    Законодавством також передбачено, що особам, які виконують функції експертів не в порядку службового завдання, за проведену роботу виплачується винагорода в розмірі, передбаченим попередньо укладеним договором.

  4. На підставі наведеного, керуючись тим, що компетенція аудиторів визначена Законом України "Про аудиторську діяльність" та виходячи з того, що Закон України "Про судову експертизу" зобов’язує відповідні органи доручати проведення експертиз переважно фахівцям, внесеним до реєстру Міністерством юстиції України (ч. 3 ст. 9), аудитори можуть бути експертами у наступних випадках, а саме:

    1) при наявності спеціального дозволу (свідоцтва) на експертну діяльність в межах компетенції, визначеного дозволу;

    2) при наявності спеціального дозволу (свідоцтва) на експертну діяльність — в робочий час в порядку службового доручення по розгляду матеріалів ревізії (перевірки), що є предметом процесуального провадження за ст. 66 КПК, або з інших питань, що входять до компетенції аудиторів.

  5. Законодавством (ст. 75 КПК) визначено, що експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. По цій причині аудитор, що залучається в якості експерта, не може використовувати при оформленні висновку будь-які фірмові бланки аудитора та робити посилання на сертифікат аудитора.

  6. За надання завідомо неправдивих висновків або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків у суді або при провадженні попереднього слідства чи дізнання експерт несе кримінальну відповідальність згідно ст. 178, 179 Кримінального кодексу України.

 

V. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ЗАЛУЧЕННЯ АУДИТОРІВ ДО ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ ЯК СПЕЦІАЛІСТІВ

  1. Право викликати фахівців для проведення слідчих дій як спеціалістів надано особі, що проводить дізнання, слідчому, прокурору чи судді в справах, які перебувають у їх провадженні (ст. 128-1 КПК).

  2. Неправомірними є виклики як спеціалістів осіб, які не володіють спеціальними знаннями і навиками (не мають відповідної освіти, кваліфікації і практики роботи), які зацікавлені в результатах слідчих дій (є в службовій або іншій залежності від підозрюваних, обвинувачених, потерпілих), та/або приймали (приймають) участь в проведенні бухгалтерських і інших відомчих ревізій, а також в проведенні інспекторських перевірок, матеріали яких послужили підставою для порушення справи і притягнення особи до кримінальної відповідальності.

  3. Виклик спеціаліста здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором чи суддею шляхом направлення листа в адресу юридичної або фізичної особи, що має виділити спеціаліста, без винесення постанови.

  4. При прийнятті рішення про участь аудитора в слідчих діях як спеціаліста, треба зважити на специфіку роботи аудиторів, передбачену Законом України "Про аудиторську діяльність", Національними нормативами аудиту, Кодексом професійної етики аудиторів та Міжнародними стандартами аудиту. Крім того, при направленні працівника до правоохоронного органу як спеціаліста, потрібно уточнити у нього, чи не відомі йому обставини, що унеможливлюють його участь у справі. Згідно ст. 62 КПК, спеціаліст при наявності відомих йому обставин, що виключають його участь у справі, зобов’язаний заявити самовідвід.

  5. Слід пам’ятати, що аудитори можуть бути спеціалістами лише по справі, що перебуває у провадженні, якщо у ній як докази використовувалися матеріали ревізії чи перевірки, проведеної іншими особами, з питань, які віднесені до їх компетенції.

  6. Роль спеціаліста у слідчих діях полягає у сприянні особі, що проводить дізнання, слідчому або прокурору у виявленні, закріпленні і вилученні доказів. Приймаючи участь у слідчих діях, спеціаліст, зокрема, має право: застосовувати науково-технічні засоби і прийоми для виявлення, закріплення і вилучення доказів; проводити спостереження, вимірювання, досліди; консультувати слідчого з спеціальних питань, допомагати йому правильно викласти в протоколі виявлені дані; формулювати питання, а з дозволу слідчого — і задавати їх учасникам слідчої дії; робити заяви, пов’язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів; знайомитися з протоколом, робити свої зауваження відносно його змісту; підписувати протокол. Самостійно спеціаліст жодних документів за результатами слідчих дій не складає. Результатом участі спеціаліста в слідчих діях згідно статті 128-1 КПК є пояснення, а не акт документальної перевірки, висновок і т.д., в яких недоречно робити посилання на сертифікат аудитора.

  7. У зв’язку з тим, що у випадку відмови або ухилення спеціаліста від виконання в ході слідчих дій певних своїх обов’язків слідчий має право повідомити про це адміністрацію підприємства, установи чи організації, що направила спеціаліста. В зв’язку з цим особі, що залучається як спеціаліст, рекомендується за результатами своєї участі в слідчих діях надавати керівництву службову записку, в якій зазначати виконану ним роботу. Для аудиторів, що надають аудиторські послуги одноособово, зберігати відповідні звіти.

  8. Відшкодування витрат спеціалісту по виклику і явці його до особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора чи судді проводиться аналогічно виклику свідків і експертів.